21 квітня 1991 року німецька спеціалістка з освіти та розвитку Сібілла Рідміллер під час плавання поблизу Занзібару виявила безлюдний острів Чумбе з майже недоторканим кораловим рифом, заростями морської трави, мангровою печерою, скам’янілим кораловим лісом, історичним маяком і покинутими будівлями. Природне середовище збереглося завдяки обмеженому доступу та колишньому військовому використанню, тоді як рифи узбережжя Танзанії потерпали від рибальства, зокрема з використанням динаміту. Рідміллер вклала власні заощадження в захист острова й запропонувала модель, де екологічний туризм фінансує охорону природи.
1991–1994: переговори та охоронний статус
Упродовж 1991–1994 років організація Chumbe Island Coral Park вела переговори з урядом Занзібару про офіційний статус території. 24 грудня 1994 року кораловий риф Чумбе оголосили зоною «забороненого вилову», що заборонило рибальство та іншу експлуатацію ресурсів. Заповідна зона охоплює близько 30 гектарів рифу й пов’язаних морських середовищ; на острові створили лісовий заповідник. Чумбе став першим керованим морським парком Танзанії.
З 1998 року: рейнджери, еко-готель і освіта
Колишніх рибалок перенавчили на доглядачів заповідника. На острові з’явилися екологічний освітній центр і невеликий еко-готель із сонячною енергією, збором дощової води, компостними туалетами та очищенням стічних вод. Екотуризм розпочався 1998 року, доходи спрямовують на утримання заповідника й екологічні уроки для учнів місцевих шкіл та їхніх учителів, а не на приватне збагачення.
Залишити відповідь