Рада прокурорів: хто входить і як формується
Рада прокурорів в Україні — це постійний колегіальний орган, який діє при Офісі Генерального прокурора і бере участь у кадрових рішеннях та дисциплінарних провадженнях. Якщо ви стикалися з терміном у новинах або під час пошуку роботи в прокуратурі, то, найімовірніше, бачили саме цей орган. Ця стаття пояснює, хто входить до ради, кого вона стосується і чому її рішення часом називають «кадровим фільтром» усієї системи.
До 2019 року в Україні існувала Вища рада юстиції, яка виконувала схожі функції. Після реформи 2019-го її замінили дві окремі інституції: Вища рада правосуддя для суддів і Рада прокурорів — саме для прокурорської системи. Тож, якщо ви бачите в старих документах посилання на ВРЮ, знайте: нині це різні органи з різними повноваженнями.
Що таке Рада прокурорів і навіщо вона потрібна
Рада прокурорів — це колегіальний орган, який допомагає Генеральному прокурору та його першому заступнику ухвалювати кадрові й дисциплінарні рішення. Її головна ідея — додати прозорості у процедури, де раніше все залежало від підпису однієї посадової особи. Установчим документом є Закон «Про прокуратуру», а порядок роботи визначає окреме положення, затверджене спільним наказом Генерального прокурора і самої ради.
Головні напрямки роботи ради можна розділити на три блоки:
- Добір кадрів на ключові посади — від прокурорів обласних прокуратур до керівників підрозділів Офісу Генерального прокурора.
- Дисциплінарні провадження — перевірка скарг, висновки у справах про можливі порушення.
- Погодження нормативних актів — висновки щодо проєктів наказів і положень, які стосуються статусу прокурорів.
Системно це нагадує кадрову комісію у великій корпорації, тільки рішення тут стосуються людей із процесуальними повноваженнями, а не бізнес-процесів.
| Напрямок | Що розглядає | Підсумковий документ |
|---|---|---|
| Добір кадрів | Кандидатури на керівні посади в прокуратурі | Рішення про внесення подання Генеральному прокурору |
| Дисциплінарні провадження | Скарги, акти реагування, висновки перевірок | Висновок про наявність чи відсутність підстав для відповідальності |
| Нормативна робота | Проєкти наказів і положень про статус прокурорів | Погодження або зауваження |
Склад і порядок формування
До Ради прокурорів входять 11 членів. Це не депутати і не судді: тут представлені саме прокурори, обрані своїми ж колегами, та кілька осіб, яких делегує Генеральний прокурор. Загальна структура така:
- 8 прокурорів, обраних загальними зборами прокурорів;
- 2 представники, яких делегує Генеральний прокурор;
- 1 представник від Міністерства освіти і науки — це, по суті, зв’язок з академічною спільнотою.
Вибори відбуваються під час Всеукраїнської конференції прокурорів. Делегати обирають членів ради з числа прокурорів, які мають щонайменше п’ять років стажу й не мають дисциплінарних стягнень. Термін повноважень — п’ять років, і одна особа не може бути обрана більше ніж на два строки поспіль. Це, до речі, відповідає загальному підходу в публічних колегіальних органах: запобігти «зацементовуванню» складу.
| Квота | Хто входить | Як формується |
|---|---|---|
| 8 прокурорів | Діючі прокурори різних рівнів | Обираються Всеукраїнською конференцією прокурорів |
| 2 представники | Визначаються Генеральним прокурором | Делеговані Генеральним прокурором |
| 1 представник МОН | Представник академічної спільноти | Делегований Міністерством освіти і науки |
Формування у такому вигляді має одну практичну мету: додати інституції легітимності знизу. Бо, як показує практика, колегіальні органи, де більшість членів — представники професійної спільноти, зазвичай сприймаються серйозніше, ніж ті, куди людей призначають згори без конкурсу.
Повноваження та порядок прийняття рішень
Рада прокурорів працює у форматі відкритих засідань. Проєкт порядку денного публікується на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а рішення ухвалюються більшістю голосів. Засідання вважається повноважним, якщо на ньому присутні щонайменше дві третини складу. Це важливо: без кворуму жодне рішення не має юридичної сили.
Перелік ключових повноважень можна пояснити через типові ситуації:
- Подання Генеральному прокурору кандидатур на посади керівників обласних прокуратур, підрозділів ОГП, а також прокурорів, які відряджаються до інших органів.
- Розгляд скарг щодо рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, якщо мова йде про повернення на посаду чи оскарження звільнення.
- Погодження переведення прокурорів у зв’язку зі зміною структури чи штатної чисельності.
- Висновки щодо проєктів нормативних актів, які стосуються статусу прокурорів, умов оплати праці, гарантій діяльності.
Кожне засідання завершується підписанням протоколу. Якщо член ради не згоден з рішенням, він має право на окрему думку, яку долучають до протоколу. Це не формальність: у дисциплінарних справах окрема думка може стати аргументом під час судового оскарження.
Скільки платять членам Ради прокурорів
Питання, яке цікавить і прокурорів, і журналістів: чи отримують члени ради додаткову винагороду за цю роботу? Відповідь коротка: так, але вона рідко буває більшою за звичайну премію. Оплата регулюється постановою Кабінету Міністрів щодо оплати праці прокурорів, а конкретні суми залежать від навантаження — кількості засідань і підготовлених матеріалів.
Для контексту: станом на 2026 рік розмір додаткової оплати зазвичай не перевищує 15–25% посадового окладу прокурора того рівня, який представляє член ради. Тобто для прокурора обласної прокуратури це може бути орієнтовно 8–15 тисяч гривень на місяць — за умови активної участі в засіданнях. Це не захмарна сума, тому головна мотивація учасників — не фінансова, а професійний вплив і публічність.
Міжнародний контекст: як подібні органи працюють за кордоном
У більшості європейських країн аналог Ради прокурорів — це або прокурорська рада, або рада з питань судової політики, яка має ширші повноваження. У Польщі подібний орган — Національна рада прокуратури (Krajowa Rada Prokuratorów) — виконує близьку функцію, але має право накладати дисциплінарні стягнення, а не лише готувати висновки. У Німеччині, де прокуратура структурно входить до системи правосуддя, кадрові рішення ухвалюються спільно федеральним і земельними міністерствами, а колегіальні органи мають переважно дорадчий характер.
Відмінності між моделями допомагають зрозуміти, чому українська Рада прокурорів має саме такий формат. По-перше, вітчизняна система успадкувала радянську традицію «вертикалі», де Генеральний прокурор має значні повноваження. По-друге, європейські стандарти, зокрема рекомендації Консультативної ради європейських прокурорів (CCPE), радять уникати надмірної залежності від однієї посадової особи. Українська модель — це компроміс: Генеральний прокурор зберігає контроль, але кадрові рішення проходять через колегіальне обговорення.
Це пояснює, чому реформа прокуратури 2019 року залишила Раду прокурорів у такому вигляді, а не перетворила її на повністю незалежний орган із правом остаточного рішення. Подальші кроки в цьому напрямку залежать від політичної волі та темпу євроінтеграційних зобов’язань.
Як Рада прокурорів впливає на кадрову політику
Для працівників прокуратури Рада — це точка, де «кадровий конвеєр» набуває публічності. Якщо раніше рішення про призначення на посаду керівника обласної прокуратури ухвалювалося фактично кулуарно, то тепер кандидатура обговорюється на засіданні, інформація про це з’являється на сайті ОГП, а в разі негативного висновку — є підстави для відхилення. Це створює стимул для кандидатів готувати ґрунтовніші концепції розвитку підрозділу, а не лише формальні документи.
Помітний ефект є і у дисциплінарних справах. За даними звітів Офісу Генерального прокурора, у 2023–2024 роках частка дисциплінарних проваджень, де Рада прокурорів підтвердила висновки кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, коливалася в межах 70–80%. Це означає, що колегіальний перегляд рідко скасовує рішення нижчого рівня, але додає йому додаткової легітимності.
Для практики це означає просту річ: якщо ви прокурор і подаєте скаргу, ваша справа, швидше за все, пройде через Раду. Тому знання її складу, регламенту й типових аргументів — частина професійної підготовки.
Часті запитання (FAQ)
Хто може стати членом Ради прокурорів?
Прокурор, який має щонайменше п’ять років стажу й не має не знятих дисциплінарних стягнень. Кандидатури висуваються під час Всеукраїнської конференції прокурорів.
Як часто обирають новий склад?
Один раз на п’ять років. Член ради не може бути обраний більше ніж на два терміни поспіль — це обмеження встановлено, щоб уникнути надмірної концентрації повноважень.
Чи може Генеральний прокурор відхилити рішення Ради?
Так, але тільки з мотивованою підставою. Якщо Рада внесла подання про призначення, Генеральний прокурор може його не підписати, але зобов’язаний пояснити причини, які у подальшому можуть бути оскаржені.
Чи відрізняється Рада прокурорів від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії?
Так. КДК діє на рівні конкретної прокуратури, а Рада — це центральний колегіальний орган, який переглядає рішення КДК і вирішує кадрові питання загальнодержавного рівня.
Чи публічні засідання Ради прокурорів?
Засідання проводяться відкрито, а порядок денний публікується на сайті ОГП. Протоколи доступні в електронному вигляді, але персональні дані кандидатів зазвичай оприлюднюються у знеособленому форматі.
Скільки членів Ради прокурорів?
Одинадцять. Це число закріплене у Законі «Про прокуратуру» і не змінювалося з моменту створення органу у 2019 році.
Як Рада прокурорів пов’язана з євроінтеграцією?
Існування колегіального органу з представниками професійної спільноти відповідає рекомендаціям Консультативної ради європейських прокурорів і враховується під час оцінки реформи прокуратури в рамках євроінтеграційних звітів.
Чи може Рада прокурорів ініціювати звільнення?
Безпосередньо ні. Вона готує висновки, а остаточне рішення ухвалює Генеральний прокурор або, у визначених законом випадках, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.
Якщо ви готуєтесь до конкурсу на керівну посаду в прокуратурі або плануєте оскаржити кадрове рішення — уважно переглядайте протоколи засідань Ради прокурорів за останні півроку. Саме з них видно, які аргументи колегіальний орган вважає переконливими, а які — ні.
Залишити відповідь